Світовий матча-бум уже давно вийшов за межі чайної індустрії. Матча з'являється всюди: у кав'ярнях, косметиці, функціональних добавках, десертах і wellness-продуктах. За однією з оцінок Grand View Research, глобальний ринок матча у 2025 році сягнув $5,1 млрд, а до 2033 року може зрости до $8,9 млрд із середньорічним темпом зростання близько 7,1%. Водночас оцінки суттєво різняться залежно від того, які категорії продуктів дослідники включають у поняття «ринок матча».

Фокус уваги споживача переважно спрямований на останню точку цього ланцюга: красиві фотографії матча-лате з кав'ярень, маски для обличчя, шоколад, морозиво та функціональні добавки з японським порошковим чаєм.

Але в Японії, всередині спільноти виробників чаю, матча-бум відчувається й обговорюється в зовсім іншому контексті.

Найочевидніша відповідь - виробляти більше ????????


Для цього є два основні шляхи: закладати нові чайні плантації або переорієнтовувати вже наявні поля з виробництва інших видів чаю на тенча (сировину, з якої виготовляють матча).
Другий варіант дає результат значно швидше. Чай це багаторічна культура: після закладання нової плантації потрібно щонайменше близько п'яти років, перш ніж вона зможе давати придатний для комерційного виробництва врожай. Саме тому стрімке збільшення глобального попиту неможливо компенсувати так само стрімким збільшенням площ.
І виробники вже реагують.

У 2024 році Японія виробила 5 336 тонн тенча — більш ніж удвічі більше, ніж десять років тому. Водночас у традиційних чайних регіонах дедалі більше господарств переводять частину виробництва із сенча та інших листових чаїв на тенча.
Коли частину плантацій переорієнтовують на тенча, це означає, що з цих самих полів більше не виробляють попередній чай. Тому матча-бум впливає не лише на ціну самого матча.

За даними чайного ринку JA Zen-Noh Kyoto, у 2025 році скорочення пропозиції ґьокуро, кабусе сенча та сенча на тлі переходу виробників до тенча підняло середні торгові ціни цих категорій приблизно до 130–150% від рівня попереднього року. Сировина, яку використовують, зокрема, для ходжича, подорожчала приблизно до 180%.

Парадокс матча-буму полягає саме тут: чим більше світ хоче матча, тим дорожчими й потенційно менш доступними стають інші японські чаї.

І це відбувається на тлі загального скорочення чайних площ. У 2025 році площа вирощування чаю в Японії становила близько 33 000 га — на 4,8% менше, ніж роком раніше. Тобто індустрія не просто вирішує, як виробити більше матча; вона вирішує, як перерозподілити обмежений ресурс.

Для фермера цей вибір цілком раціональний.

У Кіото середня ціна машинно зібраної тенча врожаю 2025 року становила близько ¥14 141/кг, тоді як ґьокуро — ¥8 447, сенча — ¥4 482, а банча — лише ¥1 225 за кілограм.
Коли одна й та сама земля потенційно може виробляти продукт, за який ринок готовий платити значно більше, економічний стимул змінити спеціалізацію стає очевидним.

Для світового споживача наслідки менш помітні, але фундаментальні: японський чай поступово може ставати преміальнішим не лише завдяки якості, культивару чи ремеслу, а просто через дефіцит сировини та зростання собівартості.
І тут виникає ще один парадокс. Новий споживач приходить до японського чаю саме через матча, але висока ціна листових чаїв може ускладнювати наступний крок — знайомство із сенча, ґьокуро, кабусеча, камаіріча та десятками інших категорій.
Перед людиною виникає дивний вибір: інвестувати в якісний матча, який уже перетворився на глобальний lifestyle-символ, чи купувати листовий зелений чай, значення й відмінності якого масовий міжнародний маркетинг майже не пояснює.

Матча-бум змінює не тільки внутрішню структуру японського виробництва. Він робить привабливим сам формат продукту: затінений зелений чай, перемелений на надзвичайно дрібний порошок.


І тут особливо цікаво повернутися до історії: порошковий чай не народився в Японії. Практика подрібнення чаю та його збивання потрапила на японський архіпелаг із Китаю разом із буддійською культурою в середньовіччі. Але той китайський порошковий чай ще не був матча в сучасному японському розумінні. Протягом наступних століть Японія радикально трансформувала цю практику: розвинула вирощування чаю із затіненням перед збором, технологію виробництва тенча та складну культуру його споживання. Порошковий чай перестав бути просто способом обробки листа. Він став частиною chanoyu — японської чайної практики, пов'язаної із дзен-буддизмом, владними й елітарними колами, ремеслами, архітектурою та естетичними концепціями, які згодом сформували те, що сьогодні світ впізнає як японську чайну культуру. І тепер історія ніби робить коло: китайські виробники розвивають власні порошкові зелені чаї, зокрема продукти із затіненого листя, і глобальний споживач невдовзі може опинитися перед новим питанням:

матча — це технологія виробництва, категорія продукту чи продукт, нерозривно пов'язаний із Японією?

KIKKOU 20.10.2026
Повернутись назад